Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі або смерті військовослужбовця
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі або смерті військовослужбовця
👉 Одноразова грошова допомога (ОГД) при загибелі військовослужбовця ділиться порівну на всіх хто має право її отримати.
На ОГД мають право особи, зазначені у особистому розпорядженні. При цьому незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
За відсутності розпорядження – особи, перелік яких визначено у пункті 4 ст. 16-1 Закону № 2011-XII, зокрема:
1)діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
2) вдова (вдівець);
3) батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
4) внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
5) жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім’єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.
Непрацездатними членами сім’ї вважаються:
а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;
в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов’язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.
г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати;
д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Також відповідно до ст. 31 цього ж Закону члени сім’ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до редакції статті 16-1, яка діяла з 29.07.2022 і до 09.12.2023:
«право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім’ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).»
За нормами чинними з 09.12.2023 відтепер це ті 6 категорій зазначених на початку.
📌Судова практика:
🔸 У постанові від 22.04.2025 по справі 676/4750/24заявниця просила встановити факт перебування її на утриманні загиблого племінника (військовослужбовця) для отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.
Відповідно до фактичних обставин справи тітка (заявниця) була опікуном свого племінника після смерті його матері та позбавлення батьківських прав батька. До мобілізації до ЗСУ вони проживали разом за однією адресою. Під час проходження військової служби племінник надсилав їй кошти на банківську картку, дбав про неї як про рідну матір.
Як суд І інстанції (Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області), так і суд апеляційної інстанції у задоволенні заяви відмовили. Відповідно до мотивів суду, у справі немає доказів, що племінник за життя надавав допомогу, яка була б для заявниці постійним та основним джерелом засобів до існування. До того ж заявниця є повнолітньою, працездатною, не працює, отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи, має чоловіка та повнолітніх дочку і сина, які одержують доходи і проживають разом з нею. Колегія суддів констатувала, що доводи апелянтки та досліджені у місцевому суді докази не підтверджують того, що фінансова допомога племінника була її основним і постійним джерелом засобів до існування, а також що він виконував обов’язок щодо її утримання.
Окрім того, у своїй постанові апеляційний суд зазначив, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, у відповідних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання (правовий висновок з постанов Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі №210/343/19, від 22.05.2019 року у справі №520/6518/17, від 27.06.2018 року у справі №210/2422/16-ц).
На відповідне рішення Хмельницького апеляційного суду заявниця вже подала касаційну скаргу, відповідно до якої КЦС ухвалою від 09.06.2025 відкрив касаційне провадження, яке й дотепер розглядається.
Відповідно до фактичних обставин справи загиблий (ОСОБА_2) був рідним племінником заявниці (ОСОБА_1), що підтверджується копіями свідоцтв про народження заявниці та її сестри, яка була матір`ю загиблого. Племінник заявниці з дитинства проживав разом із тіткою та бабусею, вів спільне господарство, допомагав у вихованні дітей тітки, матеріально підтримував сім’ю. Під час військової служби регулярно перераховував кошти тітці. Про близькі стосунки загиблого з тіткою ОСОБА_1 свідчить також те, що саме вона була довіреною особою ОСОБА_2 для повідомлення у разі настання екстренного випадку з ним, про що зазначено у декларації ОСОБА_2 про вибір лікаря, що підтверджується копією декларації № 0001-3Н5Р-ХТ00.
ОСОБА_1 займалася похованням племінника, прийняла його спадщину, звернулася за грошовою допомогою, але отримала відмову через відсутність документів, що підтверджують її статус члена сім’ї загиблого. Тож звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі N 560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 СК України, зазначила, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Згідно з роз`ясненнями Верховного Суду у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд повинен навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Оцінивши такі докази: свідоцтво про народження; докази поховання загиблого племінника; виписки з карткових рахунків; докази, що заявник була довіреною особою племінника; покази свідків – суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.
Встановлення даного факту має юридичне значення, оскільки від нього залежить право заявника на отримання грошової допомоги, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця. Встановлення даного факту не суперечить правам та інтересам третіх осіб.
У справах про встановлення факту, що заявник є членом сім’ї загиблого військовослужбовця, або про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця заявниками також можуть бути:
жінки, які проживали однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем, але не перебували у шлюбі із ним,
брати, сестри.
При чому останнім відмовляють набагато частіше.
🔸 Так, у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 13.06.2025 по справі 753/4214/25 суд розглядав заяву ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні загиблого брата-військовослужбовця. Заявник посилався на інвалідність ІІІ групи, відсутність доходів та те, що брат регулярно перераховував йому кошти на картку померлої матері. Однак суд встановив, що такі докази не підтверджують систематичного характеру такої допомоги, спільне проживання було короткочасним, а заявник мав інші джерела доходу. Врешті суд відмовив у задоволенні заяви.
🔸 У постанові КЦС від 24.09.2025 по справі 442/1002/24 розглядалася заява рідної сестри загиблого військовослужбовця, про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю та перебування на утриманні брата, який загинув під час служби у Збройних Силах України. Заявниця зазначала, що з 2012 року вони проживали разом, вела спільний побут, а після смерті матері залишилася з братом, який був єдиним годувальником. Вона є пенсіонеркою та інвалідом ІІ групи, отримувала лише незначну виплату по догляду, тому братова допомога, за її словами, була основним джерелом існування.
Суд першої, апеляційної та касаційної інстанції відмовили у задоволенні заяви, вказавши на відсутність належних доказів спільного проживання та утримання. Верховний Суд підтвердив, що заявниця не надала переконливих доказів спільного проживання однією сім’єю з братом та перебування на його утриманні (відсутність доказів спільного бюджету, витрат, участі у веденні господарства). Суд також врахував, що інвалідність встановлена після смерті брата, а до цього часу заявниця могла працювати або отримувати інші соціальні виплати.
Відповідно до фактичних обставин справи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом з листопада 2020 року до дня загибелі ОСОБА_3 під час проходження військової служби у 2024 році. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом облаштовували житло, ОСОБА_3 допомагав у побуті, працював вантажником і передавав заробіток на потреби сім’ї.
На переконання суду, наданими суду доказами, а саме: показаннями свідка, який підтвердив придбання майна ОСОБА_3 в інтересах сім`ї; довідками міської ради про місце проживання; інформацією, зазначеній в актах обстеження про спільне проживання; фотографіями спільного відпочинку, проведення дозвілля та святкування; довідкою банку про надання заявниці права користування платіжною карткою ОСОБА_3 встановлено, що з осені 2020 року та по день загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали разом, вели спільне господарство, мали загальних бюджет, опікувалися одне одним, мали взаємні права та обов`язки, що свідчить про наявність між ними сталих відносин притаманних подружжю.
Суд визнав, що заявниця та загиблий військовослужбовець дійсно проживали однією сім’єю без офіційної реєстрації шлюбу, що дає заявниці право на отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.
Багато судів відмовляють у розгляді заяв про встановлення факту утримання у зв’язку з тим, що справи даної категорії не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. На що Верховний Суд (постанова КСЦ від 08.05.2024 по справі 214/4921/23) прямо зазначає, що відмова у відкритті провадження з даної підстави є неправомірним:
В порядку цивільного судочинства розглядаються такі справи: про встановлення факту, що заявник є членом сім'ї загиблого військовослужбовця, з метою отримання грошової компенсації; про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з метою отримання грошової компенсації у зв'язку зі смертю військовослужбовця; про встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця з метою отримання переходу на інший вид пенсії або отримання соціальної допомоги.
Зокрема, за відсутності спору з приводу законності відмови у призначенні та виплаті заявнику одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця суд повинен розглянути заяву про встановлення юридичного факту віднесення заявника до кола членів сім'ї загиблого військовослужбовця за правилами цивільного судочинства в порядку окремого провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі N 644/6274/16-ц).
⚠️Слід звернути увагу, що на даний час у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа N 308/17634/23 щодо встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда - військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця. Відповідно до цієї справи Велика Палата розглядає питання щодо відступлення від вказаної вище практики.
Не може бути підставою для залишення без розгляду заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, з посиланням на існування спору про право, саме по собі заперечення заінтересованої особи, зокрема Міноборони України, проти наявності у заявника права на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, оскільки між заявником та Міноборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки Міноборони України не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі N 560/17953/21).
❗️Важливо: ОГД у разі загибелі не призначається у період, поки особа має статус "зниклий безвісти", бо юридично вона вважається живою. Оформлення виплати можливе лише після того, як суд офіційно визнає цю особу померлою. Строк звернення за виплатою складає 3 роки з дати набрання рішенням законної сили.